###МС - Ліверпуль 2:1. Тактичний аналіз матчу ###

Формації команд

«Манчестер Сіті» під керівництвом Мануеля Пеллегріні в основному використовує формацію «4-4-2», але відсутність Серхіо Агуеро через пошкодження змусила наставника дещо змінити тактичну схему. В основному це стосується побудови атаки команди – в захисті і при використанні пресингу городяни повертались в звичну для них систему гри.

Місце в воротах посів Джо Харт, в центрі захисту – Джолеон Лескотт і Венсан Компані, зліва – Александар Коларов, на протилежному фланзі працював Пабло Сабалета. В опорній зоні пара гравців, що легко здатні працювати як в атаку, так і в захист в залежності від свого місця розташування. Фактично мова йде про двох восьмих номери: лівіше – Фернандіньо, правіше - Яя Туре. Правий вінгер – Хесус Навас – в основному працював на ширину поля, розтягуючи побудову «Ліверпуля», лівий – Самір Насрі – звужував гру до середини, насичуючи центральну частину поля. На вістрі Альваро Негредо і під ним – Давід Сільва. Завдяки парі центральних півзахисників, які вміють працювати на атаку, при необхідності городяни можуть діяти з поділом гравців «чотири на шість» на користь атаки, або «п'ять на п'ять» в початковій фазі володіння м'ячем.

Також потрібно сказати, що «Манчестер Сіті» демонструє просто неймовірні показники по забитих м'ячах в домашніх матчах, в середньому забиваючи по 4,11 гола за гру. До прикладу, в сезоні 2011/12 мадридський «Реал» встановив рекорд результативності в чемпіонаті Іспанії, тоді середній показник забитих м'ячів вдома склав 3,68 гола за гру. В цьому ж сезоні «Барселона» в домашніх матчах забивала по 3,84.

Брендан Роджерс в минулому сезоні здебільшого використовував систему «4-3-3», але цього року наставник намагається урізноманітнити гру команди, доволі часто змінюючи тактичну формацію. Щоправда цього разу червоні повернулись до звичної для себе системи. Можливо, це пов'язано з відсутністю одного з лідерів команди Стівена Джеррарда. В воротах розташувався Сімон Міньоле, в центрі захисту пара Мартін Шкртел і Мамаду Сахо, справа – Глен Джонсон і зліва в захисті - Алі Сіссоко. В опорній зоні трійка півзахисників: нижче в якості шостого номера – Лукас Лейва, правіше над ним Джон Ален і номінально зліва – Хендерсон, Джордан вів зміщення в середину, висуваючись в позицію атакуючого півзахисника в нападі, і закривав місце ліво-центрального півзахисника в захисті. Лівий форвард – Коутіньо, на протилежному краю нападу Рахім Стерлінг і на вістрі в якості фальшивої дев'ятки – Луїс Суарес.

Стартовий пресинг від «Манчестер Сіті»

«Сіті» зі стартових хвилин запропонував високий пресинг супернику, розпочавши гру дуже агресивно попереду і володіючи м'ячем 65% ігрового часу. Для цього підопічні Мануеля Пеллегріні перелаштовувались в звичну для себе систему гри «4-4-2», Давід Сільва займав місце другого форварда, виконуючи функції Серхіо Агуеро.

(Картинка клікабельна)

Вище приведені епізоди гри городян без м'яча. Перший епізод – початкова фаза позиційного захисту в формації «4-4-2». Епізод 2 – перехід в активну фазу захисту, з початком тиску на центральну вісь «Ліверпуля». Епізоди 3 і 4 – високий пресинг від «Манчестера». Тут варто звернути увагу на варіативність дій опорних півзахисників: якщо в другому епізоді вище розташовувався Яя Туре, то в четвертому високий пресинг вже підтримує Фернандіньо. Так само звертає на себе увагу кількісне наповнення гравцями пресингу господарів поля: якщо в першій фазі це квартет гравців, де до пари форвардів додаються один центральний півзахисник і один вінгер (в залежності від перебування м'яча, Навас чи Насрі), формуючи блок (квадрат) для обмеження суперника в часі та просторі – то висуваючись вище в активний пресинг вступає п'ять гравців «Манчестера».

Позиційна атака «Ліверпуля». Маневр Луїса Суареса, як ключ до звільнення зон в захисті «Манчестер Сіті»

Починаючи з двадцятої хвилини, коли городяни взяли паузу в грі, на перший план вийшов маневр від Луїса Суареса, за допомоги якого «Ліверпуль» став загрожувати воротам господарів і заволодів перевагою в матчі. З уругвайцем активно працював Венсан Компані, а коли він зміщувався в глибину поля – до його опіки підключались, або Туре, або Фернандіньо. Тим не менше, Луїс знаходив свій маневр для звільнення зон під партнерів.

(Картинка клікабельна)

Вище приведено епізоди маневрування Суареса для звільнення зон під партнерів по нападу. Епізод 1 – Луїс перебуває під щільною опікою двох виконавців городян, але завдяки його маневру на кут штрафного майданчика звільнюється зона під Алена, що підтримує атаку з глибини поля. Епізод 2 – Суарес відтягує за собою Компані, працюючи як класична фальшива дев'ятка, тим самим формуючи простір за спинами центральних захисників суперника, в який на швидкості вриваються обидва флангових форварди. Епізоди 3,4 – показана взаємодія між трійкою нападників «Ліверпуля». Комбінація схрещування, коли траєкторії руху від Суареса і Коутіньо перехрещуються , що дозволяє звільнити місце перед воротами Джо Харта і виходом бразильця на ударну позицію.

З 20-ї хвилини і до кінця тайму незначна перевага була у підопічних Брендана Роджерса, але свої епізоди вони не реалізували, натомість «Манчестер», окрім використаного стандартного положення, двічі виходив в потенційно гольові контратаки.

По перерві Мануель Пеллегріні вніс зміни в командну роботу по Суаресу. В першу чергу це стосувалось дій від Яя Туре, який опустився на крок нижче, працюючи в зоні між захисниками і півзахисниками по уругвайцю. В той же час ані Лескотт, ані Компані не реагували на маневри Луїса в глибину поля, залишаючи його в цій зоні з Туре, рідше з Фернандіньо. Глибше в захисті використовувалась зонно-персональна опіка. Такий підхід звільнив більше простору між лініями, особливо в тих випадках, коли Суарес вів зміщення в фланг. Але відсутність Стівена Джеррарда не дозволяла «Ліверпуля» в повній мірі використовувати цей простір. Мало гострих і загострюючих передач йшло саме з цієї зони, куди вдало вміє зміщуватись Стівен – та за його відсутності так і не знайшлось виконавця, який би перейняв на себе ці функції.

«Ліверпуль» в другому таймі більше володів м'ячем і віддав більше передач. В якійсь мірі володіння м'ячем і територію віддав сам «Манчестер», нижче опускаючи одного з опорних півзахисників для роботи по Суаресу.

В середині тайму Роджерс провів заміну, замість Коутіньо випустивши Віктора Мозеса. Це означало, що наставник більше буде розтягувати гру в ширину поля, звільняючи центр. Для цього Хендерсон став висуватись все вище вперед, іноді виходячи в позицію другого нападника. Таким чином в зоні між захисниками і півзахисниками Роджерс хотів отримати чисельну перевагу, адже центральні захисники, як описано вище, стали працювати виключно в своїх зонах, не висуваючись за маневром Суареса вперед. Тож в зоні між лініями можна було отримати ситуації «два в одного» з появою там Хендерсона для проведення комбінацій. Це працювало – і Джордан отримував свої моменти. Пізніше наставник «Ліверпуля» вирішив ще більше наситити атаку кількісно, замінивши єдиного яскраво вираженого опорного півзахисника, Лукаса Лейву, на форварда Яго Аспаса, що працював з глибини під Суаресом (який, відповідно, піднявся на крок вище).

Пеллегріні на появу Мозеса і бажання «Ліверпуля» більше грати в ширину поля, відреагував заміною Насрі на Джеймса Мілнера. Таким чином на полі залишилось два вінгери, які були ширше розташовані по полю і більше працювали в захист. Пізніше наставник городян освіжив гру заміною Негредо на Едіна Джеко, який в захисті опускався нижче за Давіда Сільву плюс був додатковим гравцем в боротьбі при стандартних положеннях. В останні 10 хвилин матчу гості вже не були настільки небезпечні, як до цього. Звичайно, потрібно зважити і на довжину чи глибину складу, який є в розпорядженні Брендана Роджерса. Більше посилити гру у наставника просто не було ким, хоча і цим складом «Ліверпуль» не заслуговував на поразку.

Порівняльні характеристики «Манчестер Сіті» і «Ліверпуля» по таймах

(Картинка клікабельна)

З порівняльних характеристик видно, що «Манчестер» більше загострював гру в останній третині поля, особливо в першому таймі, вдвічі перевершивши «Ліверпуль» за передачами в третій зоні. В основному ця перевага склалась в перші двадцять хвилин гри, і тим не менше навіть по перерві володіючи м'ячем 46% ігрового часу, в останній третині поля підопічні Пеллегріні віддали більше передач. Також звертає на себе увагу кількість гострих передач від городян, що дозволило їм частіше виходити на ударні позиції. В даному випадку відсутність Стівена Джеррарда, який в середньому віддає по 2,7 гострих передачі за гру, позначилась на діях гостей попереду.

Статистика

Підсумки

Мануель Пеллегріні отримав перевагу на старті матчу завдяки активному пресингу на половині поля «Ліверпуля». Згодом на перший план вийшли індивідуальні дії від Луіса Суареса, що знаходив коридори між центральними захисниками суперника і звільняв простір за їхніми спинами для своїх партнерів по нападу. По перерві наставник «Манчестера» перейшов на зонно-персональний захист по відношенню до Суареса і опустив нижче в зону між лініями захисту Яя Туре. Це зменшило вплив на гру від уругвайського форварда. Хоча і за цих умов Брендан Роджерс міг розраховувати на кращий підсумок матчу – вища позиція від Хендерсона і більша ширина атаки з виходом на поле Мозеса дозволили «Ліверпулю» створити декілька хороших моментів, які не були реалізовані.